В пам’яті кожного українця і українки 26 квітня – це день Чорнобильського лиха, болю, суму і забути це й викреслити із нашої пам’яті – не можливо.
Ніколи б не бачити землю, на якій ніхто не живе! Хоч ще квітують і родять сади – ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за цілющими дарами. Це – земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами, якими рідко ступає нога людини.
В Кіцманській районній гімназії відбулась скорботна година «Чорнобиль – трава полинова» . Працівники Кіцманської районної дитячої бібліотеки презентували учням виставку-колаж «Чорнобиль – біль України». Завідуюча бібліотеки Алла Миколаївна зворушливо зачитала твір Боріса Бріна «Жертвам Чорнобиля», слова якого, без сумніву, залишилися в серцях дітей.
Ми згадуємо тих , хто пішов з життя, тих хто віддав його молодим . Держава згадує невинні жертви великої людської помилки. Проте має бути не лише пам'ять . Допомога – ось чого сьогодні так потребують чорнобильці. Чорнобиль – то біда мільйонів. І головне завдання влади – мінімізувати ту біду, відсунути її якомога далі від людей. Тільки після реалізації такого амбітного завдання, держава матиме право на громадську повагу… Таку думку висловили сучасні, розкуті гімназисти третього тисячоліття. 31-річниця страшних подій – це не свято . Це зовсім інша річниця , яка не терпить фальші, показухи , надуманості. 26 квітня – день коли кожен повинен поставити перед собою такі запитання : хто я ? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію? Чим можу допомогти іншій людині , яка потребує моєї допомоги? Адже сама природа зробила нам застереження: люди, не будьте байдужими , жорстокими , безпечними. Пам’ятайте, що доля планети , доля всього людства , наше з вами майбутнє у ваших руках.
|