Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Ми не маємо права забути ту страшну зиму 2013-2014, яка назавжди змінила Україну і народила нову націю.  Не маємо права забути, як “Беркут” бив і розганяв мирних людей, які співали гімн. Не маємо права забути дзвонів Михайлівського собору та інших церков по всій Україні, які попереджали про небезпеку і кликали народ на Майдан. Не маємо права забути Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького та інших героїв. Не маємо права забути, як горів Будинок профспілок... Не маємо права забути ті страшні дні 20-22 лютого, коли стріляли по беззбройних людях, коли по-звірячому добивали поранених. Коли стріляли по медиках, які надавали допомогу, по журналістах і фотографах, які інформували світ про події в Україні.

Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими і  нас, і  нашу молодь.

В ці дні в бібліотеці с. Стрілецький Кут проводяться ряд заходів по вшануванню памяті «Небесної сотні» та подіям на Майдані взимку 2014 року. Зокрема, разом з завідуючою народного дому с. Стр. Кут Якович Г.В., класними керівниками - Жукотинським А.Д., Якович Я.Д., Поштаріцею Н.М провели віче-реквієм. Ми бачимо, як наші діти на наших очах дорослішають, згуртовуються, перероджуються у   відданих патріотів своєї землі.

 Горить запалена свічка….Зі  сцени лунають чуттєві рядки Тащук Анастасії , Рачинської Юлії –«Горить Майдан».

 Після цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні.

Молодь  прослухала розповідь учасника майдану, очевидця тих подій - Боднарюк Мирослава Деонізійовича.  З трепетом  в душі  діти розглядали речі, привезені з майдану  (газети, бруківка, фотографіі, гільзи).

Тащук Богдана, Нікула  Настя  та Стратулат Ангеліна прочитали вірші -  посвяти: « Герої не    вмирають». Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів  і дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі, ті, для кого «справедливість», «гідність», «свобода», «Україна» були не просто словами, а  сенсом їх життя.

Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна. Наші «Ангели сьогодення» навіки зайняли свої пости захисту українського народу на Майдані.  «Небесна сотня»  на варті, вони поруч. Поруч з нами. Ми складаємо щиру подяку Героям. Світла пам’ять тим, хто зробив нашу країну іншою. 

 Світлою молитвою за Україну та патріотичними закликами завершилося віче-реквієм, присвячене  пам’яті героїв Небесної сотні: «Герої не вмирають! Слава Україні!».