Маю зошит, маю книжку,

Он лежать вони на ліжку.

Маю читанку й буквар,

Значить, справжній я школяр.

Хоча бігаю, як вітер,

Та вже знаю кілька літер.

Їх навчилась від татуся,

Решту в школі я навчуся

«Рідну мову я люблю,

її найкраще в школі вчу!!!»

9 листопада до Дня української писемності та мови завідуюча Кіцманської РДБ Алла Краснова спільно з класним керівником 1-А класу Кіцманського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Галиною Корост провели урок миру і єднання «З рідним словом міцніє держава».

Метою заходу було залучати дітей до джерел і витоків народної спадщини; підтримувати у школярів інтерес до вивчення рідної мови; виховувати любов до мови свого народу.

Під час уроку першокласники дізнались для чого людині потрібно було вчитись писати. Адже з давніх-давен люди прагнули знань. Від одного покоління до іншого передавалися усні відомості про речі, котрі допомагали людям вижити: як вполювати здобич, як вберегтись від хижаків, як зігрітись….

Проте, як відомо , людська пам’ять – не такий уже надійний спосіб зберігання різноманітних знань. Тому люди, шукали спосіб зберегти те, чого навчились. Вони малювали на стінах печер малюнки, сцени полювань, мисливські трофеї…

Цікавим для школяриків було дізнатись, що до появи друкованої книги спочатку були глиняні дощечки, потім книги з першого тваринного «паперу» - пергаменту, зберігали цінну інформацію також у сувоях з папірусу. Неймовірне захоплення було в учнів коли вони змогли доторкнутись до папірусу, який було привезено з його батьківщини – Єгипту.

Також першокласники дізнались , що перші паперові книги з’явилися в Європі у ХІІІ ст. їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялась 5-7 років і коштувала дуже дорого. Кожна літера сторінки була справжнім витвором образотворчого мистецтва. Писали гусячим пером та чорнилами….

9 листопада в Україні з 1997 року святкується День української писемності та мови , а також вшановують Преподобного Нестора- Літописця.

Нестор киянин, який у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську Лавру послушником. Книжкова справа стала змістом його життя.

Найвизначнішою працею Нестора Літописця є «Повість временних літ». «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-Літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця і глаголиця.

Літери цікаві і зовсім не схожі на ті, які зараз діти пишуть у своїх гарненьких паперових зошитах ручками.

Народна мова – безмежний океан. Це думи, поеми, казки, легенди, перекази, приказки, прислів’я. Це мова вашого дитинства, це мова землі, трави, мова золотої бджілки і вишневого цвіту. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ласкою і простотою. У них мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

Ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде

Як ті пісні, які співала мати

І як своє дитинство золоте…